З радістю виставлю.Якщо маєте такі фото, то надсилайте і виставимо.
#13
Леся(Wednesday, 15 November 2023 15:50)
Було б чудово додати по можливості фото оновленого садочка, бо це чи не єдине, що хоч якось розвивається в Загірному тепер.Було б цікаво почитати і подивитися, особливо тим, хто далеко від Загірного.
Робота з сайтом просто величезна, дякую Роман!
#12
Roman(Sunday, 11 October 2020 22:47)
Наврядчи це Gelsendorf. Німці відступили з села 1944 р. і бойових дій тут більше не було. І людей ховали в сусідніх селах Дашава або Комарів. А в Загірному на той час був тільки Німецький цвинтар,де
поховані лише німці,які жили в тодішньому Gelsendorf. Хоча були тут могили радянських воїнів,але цвинтар розформували,а в Дашаві поставили пам'ятник Солдату,де горів вічний вогонь і була табличка з
тими хто загинув. Та знаю ,що той пам'ятник перенесли на Дашавське кладовище,а от чи табличка збереглась не знаю. Буду в тих районах,глянули для вас.
#11
Оксана(Tuesday, 15 September 2020 10:18)
Шукаю могилку дідуся, Яценко Олександра Перовича 1918 р. н., с. Мостове, українець , призваний до армії у 1939 році., рядовим. Загинув у квітні 1945 р. Є інформація
що похований у Глезендорфі, Німеччина. Можливо, була зроблена помилка в назві Глезендорф і дідусь похований - Ге́льсендорф (нім. Gelsendorf) - Загірне. Як дізнатися?
#10
Roman Kosinskiy(Friday, 21 April 2017 11:21)
Істрорія, ще пишеться. І всі охочі , які тут проживають,проживали можуть доповнювати своїми спогадами.
#9
Roman Kosinskiy(Friday, 21 April 2017 11:04)
В 1941 році почалась почалась радянсько – німецька війна. Вже в липні німецько-фашистські війська окупували село. А за короткий час сюди було привезено німців з Поволжжя. Вони зайняли кращі з
будинків, а українські селяни знову стали працювати на них.
Під час воєнних дій село якийсь час було захоплене радянськими військами. І саме тоді воно зазнало чи не найбільших за весь період своєї історії руйнувань. Ось як описують його самі очевидці тих
подій: «Будинки були брудні, без вікон, без підлоги, розграбовані. Паркани поламані. Деякі будинки – зруйновані. Вулиці були брудні, - скрізь сміття і папір. В будинку священника – зірвана підлога і
туди зігнали корів. Церкву розграбували. Там розташували вверху медпункт, а внизу конюшню».
У 1944 році в селі відбувся бій між німецькими і радянськими військами. Саме тоді і була повністю зруйнована церква. А 4 серпня 1944 року німці остаточно залишили село. Воно стало радянським.
З 1944 по 1948 роки тут було створено табір німецьких військовополенних. Полонені працювали на виробництві, будівництві. Вони будували Дашавський сажовий завод, що почав зводитись поблизу Загірного,
на місці колишньої Сажової фабрики. Про цю фабрику згадує Пилип Федорів у своїй книзі «З України - на гумну»:
«…..у 1939р. москалі вибудували фабрику хімічних виробів. Між іншим, з тієї сажі виробляи чорнило для писання, і в той час там було багато людей забруднено, таки місцевих, з гулящими начальниками. А
що ті хімічні речовини мали чорний колір подібне до правдивої солі, тому і назвали те устаткування «Сажовий завод». Технічними керівниками підприємства були два інженери, поляки…
З початком німецько-російської війни московські наставники повтікали, а та фабрика осталася. Німецька влада заредила, щоб той завод знову пустили в рух, бо також було потрібно тих хімікалій, для
їхнього «Райху»…. Поки що, (в роки війни) хімічного сектора вони тоді ще не відчинили, чогось там бракувало, і машини були пошкоджені, то тільки слюсарський відділ був зайнятий, де хлопці не
електричних станках вирізували потрібні частини для машин».
На будівництво нового заводу спеціалісти та інженери прибували з різних куточків СРСР і їх поселили спочатку в Загірному, а згодом поряд з селом почалось будівництво робітничого селища. Селище було
названо Сажовиком.
Після ліквідації у 1948 році військового табору в селі почав працюват радгосп.
У січні 1953 року радгосп було реорганізовано в Стрийську міжрайонну тваринницьку контору.
У 1951 році в селі було відкрито семирічну школу, яка невдовзі була реорганізована у восьмилітку. В 1952 році тут відкрились дитячі ясла, які з 1956 року стали дитячим садком.
У 1950 році в селі відкрився фельдшерсько –акушерський пункт.
З 15 жовтня 1962 року через село вперше почав регулярно ходити автобус Стрий-Стриганці.
У 60-80-х роках обладнання Сажового заводу поступово стає застарілим; відстає від світової і технологія виготовлення шляхом спалювання газу технічного вуглецю (сажі). В першу чергу від цього
страдають люди, - їхнє здоров»я, а також екологія краю. Один за одним закриваються особливо шкідливі цехи (підрозділи) виробництва. З занепадом заводу занепадає і село, все частіше його залишає
молодь.
І лише на початку 90-х років Загірне неначе оживає. І не просто оживає, воно прокидається, відроджується, будується. Приїжджають і оселяються тут молоді сім»ї. А 28 липня 1991 року розпочинається
будівництво Української греко-католицької церкви св.Володимира.
В селі відкривається будинок «Просвіти». Створюються і працюють політичні і громадські організації – Товариство української мови ім.Т.Шевченка, осередки Руху і УРП, «Союз Українок». Ними гордиться
село.
Славне наше село і своїми жителями. Коли воно заселялось у 40-50-х роках, сюди приїхали не лише жителі сусідніх сіл, а й з дальших країв. І серед них були люди про яких варто розповісти, бо це люди,
яких за активну участь чи підтримку національно-визвольного руху 40-50-х років ХХ століття було арештовано, кинуто до в»язниці чи заслано в далекі табори.
#8
евгений(Friday, 21 April 2017 08:03)
Из сайта узнал, что основали Загирное австрийские коллонизаторы и житье-бытие в далеком прошлом было зашибись. Однако ничего нет, как дальше развивалась история, откуда взялся целый поселок Сажевик,
откуда взялось предприятие завод технического углерода, что и как оно производило. Как люди проводили свободное время? Из сайта создалось впечатление, что народ только молится в кирхе и
перезахоранивает фашистов, а откуда там взялись украинцы, русские, евреи и прочии поляки.
#7
Roman Kosinskiy(Sunday, 05 March 2017 19:02)
Дякую, долучайтесь всі до написання нашої історії, присилайте фото, спогади.
#6
Мирдак Володимир Михайлович(Sunday, 05 March 2017 18:44)
Щиро дякую адміністратору сайта за відновлення історії нашого села.
#5
Roman Kosinskiy(Saturday, 31 December 2016 18:02)
Вітаю всіх з Новим Роком !!! Бажаю успіхів у всіх починаннях, тепла і спокою в сім'ї, міцного здоров'я та здійснення мрій.
my grandmother was born in Gelsendorf in 1899 and left at 6 months for Ellis Island USA. Leibrock was the last name.
I have not found any Leibrocks in the records...
Thank you for any info.
#1
Роман Косінський(Monday, 13 April 2015 11:41)
Присилайте фото та різні відомості про село Gelsendorf (Загірне)
Роман (Monday, 11 December 2023 21:07)
З радістю виставлю.Якщо маєте такі фото, то надсилайте і виставимо.
Леся (Wednesday, 15 November 2023 15:50)
Було б чудово додати по можливості фото оновленого садочка, бо це чи не єдине, що хоч якось розвивається в Загірному тепер.Було б цікаво почитати і подивитися, особливо тим, хто далеко від Загірного. Робота з сайтом просто величезна, дякую Роман!
Roman (Sunday, 11 October 2020 22:47)
Наврядчи це Gelsendorf. Німці відступили з села 1944 р. і бойових дій тут більше не було. І людей ховали в сусідніх селах Дашава або Комарів. А в Загірному на той час був тільки Німецький цвинтар,де поховані лише німці,які жили в тодішньому Gelsendorf. Хоча були тут могили радянських воїнів,але цвинтар розформували,а в Дашаві поставили пам'ятник Солдату,де горів вічний вогонь і була табличка з тими хто загинув. Та знаю ,що той пам'ятник перенесли на Дашавське кладовище,а от чи табличка збереглась не знаю. Буду в тих районах,глянули для вас.
Оксана (Tuesday, 15 September 2020 10:18)
Шукаю могилку дідуся, Яценко Олександра Перовича 1918 р. н., с. Мостове, українець , призваний до армії у 1939 році., рядовим. Загинув у квітні 1945 р. Є інформація
що похований у Глезендорфі, Німеччина. Можливо, була зроблена помилка в назві Глезендорф і дідусь похований - Ге́льсендорф (нім. Gelsendorf) - Загірне. Як дізнатися?
Roman Kosinskiy (Friday, 21 April 2017 11:21)
Істрорія, ще пишеться. І всі охочі , які тут проживають,проживали можуть доповнювати своїми спогадами.
Roman Kosinskiy (Friday, 21 April 2017 11:04)
В 1941 році почалась почалась радянсько – німецька війна. Вже в липні німецько-фашистські війська окупували село. А за короткий час сюди було привезено німців з Поволжжя. Вони зайняли кращі з будинків, а українські селяни знову стали працювати на них.
Під час воєнних дій село якийсь час було захоплене радянськими військами. І саме тоді воно зазнало чи не найбільших за весь період своєї історії руйнувань. Ось як описують його самі очевидці тих подій: «Будинки були брудні, без вікон, без підлоги, розграбовані. Паркани поламані. Деякі будинки – зруйновані. Вулиці були брудні, - скрізь сміття і папір. В будинку священника – зірвана підлога і туди зігнали корів. Церкву розграбували. Там розташували вверху медпункт, а внизу конюшню».
У 1944 році в селі відбувся бій між німецькими і радянськими військами. Саме тоді і була повністю зруйнована церква. А 4 серпня 1944 року німці остаточно залишили село. Воно стало радянським.
З 1944 по 1948 роки тут було створено табір німецьких військовополенних. Полонені працювали на виробництві, будівництві. Вони будували Дашавський сажовий завод, що почав зводитись поблизу Загірного, на місці колишньої Сажової фабрики. Про цю фабрику згадує Пилип Федорів у своїй книзі «З України - на гумну»:
«…..у 1939р. москалі вибудували фабрику хімічних виробів. Між іншим, з тієї сажі виробляи чорнило для писання, і в той час там було багато людей забруднено, таки місцевих, з гулящими начальниками. А що ті хімічні речовини мали чорний колір подібне до правдивої солі, тому і назвали те устаткування «Сажовий завод». Технічними керівниками підприємства були два інженери, поляки…
З початком німецько-російської війни московські наставники повтікали, а та фабрика осталася. Німецька влада заредила, щоб той завод знову пустили в рух, бо також було потрібно тих хімікалій, для їхнього «Райху»…. Поки що, (в роки війни) хімічного сектора вони тоді ще не відчинили, чогось там бракувало, і машини були пошкоджені, то тільки слюсарський відділ був зайнятий, де хлопці не електричних станках вирізували потрібні частини для машин».
На будівництво нового заводу спеціалісти та інженери прибували з різних куточків СРСР і їх поселили спочатку в Загірному, а згодом поряд з селом почалось будівництво робітничого селища. Селище було названо Сажовиком.
Після ліквідації у 1948 році військового табору в селі почав працюват радгосп.
У січні 1953 року радгосп було реорганізовано в Стрийську міжрайонну тваринницьку контору.
У 1951 році в селі було відкрито семирічну школу, яка невдовзі була реорганізована у восьмилітку. В 1952 році тут відкрились дитячі ясла, які з 1956 року стали дитячим садком.
У 1950 році в селі відкрився фельдшерсько –акушерський пункт.
З 15 жовтня 1962 року через село вперше почав регулярно ходити автобус Стрий-Стриганці.
У 60-80-х роках обладнання Сажового заводу поступово стає застарілим; відстає від світової і технологія виготовлення шляхом спалювання газу технічного вуглецю (сажі). В першу чергу від цього страдають люди, - їхнє здоров»я, а також екологія краю. Один за одним закриваються особливо шкідливі цехи (підрозділи) виробництва. З занепадом заводу занепадає і село, все частіше його залишає молодь.
І лише на початку 90-х років Загірне неначе оживає. І не просто оживає, воно прокидається, відроджується, будується. Приїжджають і оселяються тут молоді сім»ї. А 28 липня 1991 року розпочинається будівництво Української греко-католицької церкви св.Володимира.
В селі відкривається будинок «Просвіти». Створюються і працюють політичні і громадські організації – Товариство української мови ім.Т.Шевченка, осередки Руху і УРП, «Союз Українок». Ними гордиться село.
Славне наше село і своїми жителями. Коли воно заселялось у 40-50-х роках, сюди приїхали не лише жителі сусідніх сіл, а й з дальших країв. І серед них були люди про яких варто розповісти, бо це люди, яких за активну участь чи підтримку національно-визвольного руху 40-50-х років ХХ століття було арештовано, кинуто до в»язниці чи заслано в далекі табори.
евгений (Friday, 21 April 2017 08:03)
Из сайта узнал, что основали Загирное австрийские коллонизаторы и житье-бытие в далеком прошлом было зашибись. Однако ничего нет, как дальше развивалась история, откуда взялся целый поселок Сажевик, откуда взялось предприятие завод технического углерода, что и как оно производило. Как люди проводили свободное время? Из сайта создалось впечатление, что народ только молится в кирхе и перезахоранивает фашистов, а откуда там взялись украинцы, русские, евреи и прочии поляки.
Roman Kosinskiy (Sunday, 05 March 2017 19:02)
Дякую, долучайтесь всі до написання нашої історії, присилайте фото, спогади.
Мирдак Володимир Михайлович (Sunday, 05 March 2017 18:44)
Щиро дякую адміністратору сайта за відновлення історії нашого села.
Roman Kosinskiy (Saturday, 31 December 2016 18:02)
Вітаю всіх з Новим Роком !!! Бажаю успіхів у всіх починаннях, тепла і спокою в сім'ї, міцного здоров'я та здійснення мрій.
Roman Kosinskiy (Monday, 01 February 2016 16:54)
LEIBROCK (∞ Görz), Anna Margaretha (* 1786r, † 10.4.1825,
39J) [372, 718]
LEIBROCK (∞ Mang), Anna Margaretha (* 15.8.1832) [720,
750]
LEIBROCK (= Leibrok, ∞ Müller, Herwy), Barbara (* 1819r)
[459, 719, 845]
LEIBROCK (= Leibrok, ∞ Spieß), Elisabetha (* 26.4.1788,
† 24.1.1827, 38J) [718, 1240]
LEIBROCK, Eva (* 5.1.1855) [724]
LEIBROCK (∞ Issel), Karolina (* 1.12.1845) [722]
LEIBROCK, Karolina (* 23.9.1857) [724]
LEIBROCK, Karolina Paulina (* 16.5.1856, † 20.2.1857) [724]
LEIBROCK, Katharina (* 31.8.1791) [718]
LEIBROCK (∞ Schweitzer), Katharina Elisabetha (* 1824r,
† 21.10.1846, 22J) [720, 1209]
LEIBROCK (= Leibrok, ∞ Müller), Katharina Elisabetha
(* 8.9.1843) [721, 851]
LEIBROCK, Magdalena (* 21.2.1790) [718]
LEIBROCK (∞ Nagel), Maria Karolina (* 14.3.1835,
† 29.7.1873v, 38J) [720, 858]
LEIBROCK (∞ Enders), Maria Philippina (* 29.9.1829) [243,
720]
LEIBROCK, Philippina (* 25.5.1848) [721]
LEIBROCK (= Leibrok, Leibrücker, ∞ Wagemann), Philippina
(* 1816r, † 3.9.1857, 41J) [719, 1300]
Roman Kosinskiy (Monday, 01 February 2016 07:48)
You know the name of his grandmother? The name of your grandfather?
Heidi Fleming (Monday, 01 February 2016 03:42)
my grandmother was born in Gelsendorf in 1899 and left at 6 months for Ellis Island USA. Leibrock was the last name.
I have not found any Leibrocks in the records...
Thank you for any info.
Роман Косінський (Monday, 13 April 2015 11:41)
Присилайте фото та різні відомості про село Gelsendorf (Загірне)